Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.
Братцы, сейчас я вам расскажу историю про то, как я купил закладку, устроил алкогольные олимпийские игры во дворе и превратился в командора наркоманов!
Вот так я однажды решил себя немного порадовать и побаловать своих друзей. Хотя, как правильно сказать, "друзей" - это, конечно, понятие растяжимое, скорее соседей по коммуналке, которые не могут отказать себе в удовольствии курить сигареты, как дымовые завесы. Но давайте не будем зацикливаться на этом, ведь я хочу вам рассказать про наши "тусовки".
Итак, начнем с самого начала. Да, друзья, я немного набрался и принял решение снять клад. Понимаете, цель была ясна - нужен кайф, нужно поплыть по волнам эйфории и забыть о проблемах. И где тут выборка? Естественно, нашелся один надежный дядя, который поставил нас с галлюциногенами из первых рук.
Ну что же, пришло время химии и безумия! Я с сожалением должен признать, что диски были весьма эффективными. Каждый из нас погрузился в свою собственную реальность, где все было возможно. Мы шли по улицам города, словно наркоманы-супергерои, исследуя новые границы восприятия и сознания.
Но, спойлер, это было только начало нашего безумного пути. В какой-то момент один из наших друзей притащил кислоту. Просто адский опыт, мерзкий и диковинный. Мы ощущали себя словно пойманными в прямоугольной капкане, куда нас закинули боги музыки и галлюцинаций. Но это было только начало!
Галлюцинации, закладки, кринж и говно настолько нас поглотили, что мы решили устроить настоящие алкогольные олимпийские игры прямо во дворе нашего дома! Уровень безумия был настолько высоким, что нам даже не пришло в голову, что это может быть опасно и нелегально. Ведь кто в здравом уме организует соревнования, где побеждает самый пьяный, самый кринжовый и самый неадекватный участник?
| И так, в нашем дворе развернулся сумасшедший праздник алкоголя и наркотиков! Мы решили назвать это зрелище "Олимхимией", чтобы подчеркнуть наше безудержное веселье и химический эксперимент.
Но, братцы, я не могу не признать, что весь этот экстрим был весьма рискованным делом. Нам не хватило здравого смысла или просто памяти, чтобы вспомнить, что такие "игры" могут закончиться очень плохо. Ведь можно не только просто "побухать" и "покурить", но и навсегда утратить все, что у тебя есть. Каждое новое событие в "Олимхимии" было больше и грандиознее предыдущего. Мы наливали себе граммы водки, выпивали насквозь, испытывая всю мощь дорогих напитков и наших легких, привыкших к сигаретам. Это была настоящая грандиозная вечеринка в честь безумия и абсурда. И вот, выйдя на просторе под веселую музыку и запах растительных клейковин мы поняли, что стремимся к сумасшедшим волнам эйфории и никуда не остановимся. Мы были на пике своего существования - настоящими командорами наркотиков, ведущими олимпийский огонь и плывущими на волнах алкогольного безумия! |
